Співіснування і взаємодія різних стилів, напрямів, течій. Найпомітніші сучасні літературні явища

Автор | 09.07.2012

90-ті роки — розширення художнього репертуару, повернення традиційних конвенцій в умовах незаперечного права літератури на фіктивність. Кінець XX ст. — період «мирного співіснування» більшості яскравих тенденцій художнього життя трьох останніх століть (м. еміс, П. Акройд, І. Велш).

1. лекція вчителя

III.       Актуалізація опорних знань

«Антитрадиціоналістські» тенденції наприкінці 50-60-х років. Французький «новий роман» (А. роб-Ґріє, Н. Саррот, м. Бютор, К. Симон). «Новий журналізм», естетичні пошуки (Дж. Барт, т. Пінчон, В. Ґолдінґ, А. мердок, Дж. Фаулз), «театр абсурду».

Про це й буде наша розмова.

ХІД УРОКУ

Пошук відповідей на «прокляті» питання епохи: історія як трагедія, історія як порочне коло (Г. Казак, е. Юнґер), історичний збій (відхилення європейської цивілізації від прогресивного шляху); гостра конфронтація ідей — посилення релігійного світогляду (особливо католицького — е. Ланґґессер, Ґ. марсель, Ґ. Ґрін, В. Ґол-дінґ) — протистоїть популярності лівих ідей і атеїзму. Національна та естетична специфіка вирішення антивоєнної теми (Ґ. Ґрасс, Г. Белль, Н. мейлер, А. Зегерс, З. Ленц, І. Шоу, Дж. Джонс, р. мерль, В. Ґолдінґ). Пошуки самоідентифікації особистості — національно-культурна, соціальна ідентичність (ми — вони) поступається місцем усвідомленню індивідуальної іншості (я — вони) — виявляється однією з характеристик, що визначають літературний прогрес аж до кінця 60-х років (т. Пінчон, Дж. П. Дон ліві, Дж. Се-лінджер, Дж. Апдайк, «розсерджені молоді люди», «бітники», м. Дюрас, А. моравіа).

¦          Як би ви охарактеризували сучасний світовий літературний процес? (Поєднання і взаємодія різних стилів, напрямів, течій; перевага постмодернізму; тяжіння до художнього осмислення сучасності; захоплення античністю та культурними здобутками попередніх епох)

На рубежі XX–XXI ст. змінюється саме обличчя літератури: вона схрещується з технікою, здобуває нові якості й можливості. Звісно ж, ситуація постмодерну вдихнула нове життя в зношені художні системи, активізувала їхню взаємодію. При цьому дуже сильною є тенденція до мультикультуралізму. Це тенденція загальносвітова, позначається вона й у такому явищі, як міжжанровость і поліжанровість сучасної літератури. Отже, література виходить із звичних жанрових берегів. ми бачимо, що сучасна література часто не вміщається у свої звичні межі. Не випадково досить часто автори дають своїм творам визначення «книга»: «Книга номада», «Книга з безліччю вікон і дверей», «Дойче бух».

Учитель. Художня література кінця ХХ — початку ХХІ ст. змушена виживати в умовах жорстокої конкуренції з «відео», «мультимедіа», Інтернетом та іншими реаліями сучасності. Її шлях тепер лежить, за влучним висловом У. еко, «від Інтернету до Гутенберга». Для сучасності характерна «втеча культури на університетські кафедри».

60–70-ті роки — перемога нонконформізму як утвердження права не вбивати і не віддавати своє життя за «ідеали». Феномен 1968 року: Париж, Прага, Вудсток. Соціальна і культурна емансипація.

Серед творів про загрозу третьої світової війни вирізняється роман тетяни толстої «Кись». У цьому творі змальована Земля через століття після Вибуху, тобто термоядерної війни. майбутнє зображено як минуле, як епоха неоліту, що настала знов. Невелика частина населення все ж таки залишилася жити, але цивілізація прийшла в занепад: ті, що вижили, абсолютно регресували й унаслідок радіоактивного випромінювання перетворилися на мутантів-виродків із зооморфними ознаками. Як і в Бредбері, у цьому суспільстві йде боротьба з книгами, їх вилучають і спалюють, тому що вважають, що все зло від книг. Але, показує тол-стая, людина, що відмовилася від культури чи позбавлена культури, стає справжнім звіром, сіє зло, руйнування і спричиняє вибух останньої війни, пі сля якої нічого живого не залишиться. Автор активно використовує іронію, пародіювання, але все ж таки фінал роману не зовсім безнадійний.

Мета: ознайомити учнів із напрямами розвитку сучасного літературного процесу, співіснуванням та взаємодією різних стилів, напрямів, течій; розвивати навички самостійної роботи з літературними текстами, визначення їхньої художньої вартості, висловлення та обґрунтування своєї думки про явища мистецтва; виховувати любов до літератури, повагу до загальнолюдських цінностей, естетичний смак. обладнання: «портретна галерея» письменників сучасності, виставка їх творів, ілюстрацій до них; матеріали про сучасні твори інших видів мистецтва. тип уроку: комбінований.

70–80-ті роки — «карнавалізація» літератури: паралельне співіснування й взаємопроникнення «паракультури» й «інтелектуального роману». Зрушення в усвідомленні статусу художнього твору і ролі митця. розширення сфери об’єктів зображення. реальність, включаючи внутрішній світ, перестає бути головним і «най-достойнішим» для зображення. можливі світи (уявні, галюцино-генні, алегоричні конструкти, фентезі тощо) відтепер не розцінюються як ознака маргінальної літератури. маркована створеність художнього світу (наявність автора-творця, фіктивність, інтертек-стуальність), його залежність від конвенцій усвідомлюються читачем як необхідна ознака сучасності (постмодерністичності) літературного твору (І. Кальвіно, Дж. Барт, У. еко, Дж. Фаулз, Ґ. Ґарсія маркес).

Бесіда

Період зближення і взаємовпливу літератур, як у сфері ідей, так і в естетичній практиці. розширюються не тільки національні, але і часові межі. У Франції та Великій Британії відкривають театр Фріша і Дюрренматта, відновлюють інтерес до німецькомовного роману т. манна, р. музіля, Г. Гессе (популярність Гессе не спадає до середини 70-х років). Особливо популярний у Європі та США Дж. Оруелл («1984», «Скотний двір»). Німеччина знову відкриває літературу США: Дж. Д. Пассос, В. Фолкнер. Популярність «сучасних» американських письменників (е. Хемінгуей, У. Сароян, т. Капоте, Дж. Селінджер) стає знаковою в загальноєвропейських культурних змінах.

Сучасна російська проза

¦          Яких письменників сучасності у світовій літературі ви знаєте? Які їхні твори ви читали? Що вас найбільше в них приваблює?

Поряд із підбиттям підсумків і осмисленням сучасності помітне місце в прозі на рубежі століть посідає футурологічне моделювання. Це приводить до появи численних антиутопій, здебільшого постмодерністських та реалістичних. Вони привертають увагу до несприятливих і навіть небезпечних тенденцій розвитку як самої росії, так і світу.

Сучасний літературний процес (у російській літературі)

II.        оголошення теми й мети уроку

80–90-ті роки — кінець холодної війни, крах соціалістичної системи, об’єднана Європа, глобалізація та антиглобалізм, англомовна культурна експансія, нові політичні реалії однополярного світу.

«Сучасний літературний процес світової літератури»

Протиріччя теоретичних маніфестацій (звинувачення традиційної літератури у використанні стереотипних прийомів, що приховують реальність) і художньої практики (звуження репертуару прийомів, гіпертрофія авторської самосвідомості, літературна гра). «Відкриття» естетично родинних тенденцій у літературі 30–40-х років (Х. Л. Борхес, Брайон О’Нолон, В. Набоков). Занепад європоцентризму і феномен латиноамериканського роману (X. Кортасар, Ґ. маркес). Зрушення в традиційних поняттях «статус художника», «статус художнього тексту».

40–50-ті роки — ідеологічна радикалізація: холодна війна; маккартизм, крах колоніальної системи, успіхи європейських соціал-демократичних і комуністичних партій та придушення «антикомуністичних повстань» у Берліні, Будапешті.

IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

Стислий зміст лекції

I.          Мотивація навчальної діяльності учнів