04.12.2014     Комментарии к записи Переказ: Роман «Батьки й діти» отключены
 

Переказ: Роман «Батьки й діти»


Головний герой роману – Базарів – являє собою нове покоління демократів, які згодом повинні стати ревалюціонерами. Сам Тургенєв говарить, що під демократами треба розуміти ревалюціонерів. Справді, багато поглядів Базарова вказують на його ревалюційну сутність. І хоча в романі його активна діяльність як ревалюціонера не показана, сам герой у суперечках з Павлом Петровичем зауважує: «Нас не так мало, як ви думаєте» і: «Від копійчаної свічки… Моськва згоріла».

Образ Базарова найбільше повно розкривається в його взаєминах з іншими героями роману. Тургенєв малює вершки вищого суспільства – сім’ю потомствених дварян-аристократів Кірсанових – і протиставляє їхні погляди поглядам і переконанням Євгенія Базарова. Навіть при першому знайомстві впадають в око розходження між цими людьми. Одяг, зовнішній вигляд, манери, мовлення видають у Павлові Петровичі англоман^-англомана-аристократа-англоманО. Його погляди й переконання відповідають поглядам усього дварянства в цілому. Він підсвідомо боїться Базарова, бачить у ньому руйнівника моральних підвалин теперішнього суспільства.

На яких же позиціях коштує Базарів? Він уважає себе нігілістом, отже, людиною, що заперечує всі, у першу чергу старий порядок, старі авторитети й принципи. «У теперішній час корисніше всього заперечення – ми заперечуємо», – говарить Базарів. Він затверджує, що старий мир, а разом з ним і його представниками, дваряни, зжили себе, тому їм потрібна заміна, а цю заміну треба починати з повного руйнування: «спершу треба місце очистити». Тут в ідеології Базарова намечается важливий пробіл. Що буде після того, як усе зруйнується? На це питання в Базарова немає конкретної відповіді, майбутнє для нього неясно. Базарів глибоко співчуває російському народу, мужикам. Він шкодує про його неуцтва, темряву, відсталості й шукає способи, як можна допомогти простим людям. Для початку, він уважає, треба виправити суспільства. У Базарова мало практичних знань, його позиція – це позиція теоретикО. Недоськоналість суспільства й суспільні хвароби він пояснює характером самого суспільства. «Ми приблизно знаємо, отчого відбуваються тілесні недуги; а моральні хвароби походять від дурного виховання, від усяких дрібниць, якими змалку набивають людського голови, від потварного стану суспільства… – говарить Базарів. – Виправте суспільства, і хвароб не буде».

Рекомендуем почитать ►
Слияние судьбы Ахматовой с судьбой Родины

Що стосується виховання, про яке тут говарить тургеневський герой, то виховувати, на його погляд, кожний повинен сам себе, так, як він і надходить. Тургенєв не показує, як і під впливам чого відбувалося виховання Базарова^ але в романі він представлений як людина сильної валі, розумний і діяльний. Навіть в’ маєтку Кірсанових він не сидить на місці, провадить фізичні й хімічні досвіди, займається природознавствам. У суперечках з Павлом Петровичем були порушені питання, що стосуються літератури, поезії й мистецтва в цілому. Базарів думає, що мистецтва нічого не значить і нічого не дає людині, ськоріше привадить до марних мріянь.

Природа для Базарова тільки «майстерня», і він уважає, що «людина в ній працівник». Нігілізм Базарова базувався не на порожнім місці. Молодь 60-х років в основному уповала на естественнонаучную й практичну діяльність, думаючи, що лише точні знання й практичні дії допоможуть у перебудові миру. Далеко не все в цю епоху розуміли щирий перетварюючий зміст мистецтва. Як і в багатьох інших добутках, Тургенєв провадить випробування героя любов’ю. Тут характер Базарова з’являється ще з одного боку, треба ськазати із кращої. Ми звикли вважати героя роману людиною з холодним розумом, якому далекі всякі почуття, у тому числі й любов. Це підтверджує його висловлення про жінок як про істот досить дурних. Одинцова була жінкою розумної, гарної, але егоїстичної й холодної. Любов до неї не принесла Базарову щастя. Залишок життя Базарів провів у маєтку своїх батьків.

Тургенєв описує батьків Базарова як чуйних, добрих, глибоко люблячого сваго сина й трагічно переживають його смерть. На прикладі сім’ї Базаровых Тургенєв також показав конфлікт поколінь. Суть його в тім, що Базарів, незважаючи на те що любить своїх батьків, іде по іншій дорозі, не тієї, котра була в старшого покоління. Батькам, що прожили інше життя, важко зрозуміти сваго синО. Але син не може жити так, як жили його батьки. Базарів самотній у сваїй сім’ї. І не тільки в сім’ї. Він змушений розстатися й зі сваїми учнями. Аркадій жениться й відходить від поглядів сваго вчителя. Ситників і Кукшина не стільки послідовники демократів, ськільки супутники, кожної новаї ідеї. І от уже зрештою Базарів гірко говарить про те, що він не потрібний сваїй батьківщині. Базарів – самий яськравий з героїв роману «Батьки й діти». Це сильна, смілива, мужня людина, але людина майбутньої Росії. Теперішнє суспільства не готове прийняти цю людину. Навіть Аркадій валіє демократичним поглядам Базарова тихе життя батьківського покоління. Але фізична смерть не означає смерть духовну. Справа Базарова продовжать ті, хто прийде слідом за ним.

Рекомендуем почитать ►
Последнее свидание Катерины с Борисом (Анализ сцены из 5 действия драмы А. Н. Островского «Гроза»)

И. С. Тургенєв відбив у сваєму романі «Батьки й діти» конфлікт, що виник між двама соціально-політичними таборами в Росії 60-х років XIX століття. Виразником ідей різночинців-демократів став у письменника Євгеній Базарів. Йому в романі протипоставлене ліберальне дварянства, найбільш яськравим представником якого є Павло Петрович Кірсанов. Для того щоб відбити конфлікт переломного в житті Росії часу у всій його повноті, Тургенєв зіштовхує цих двах героїв. «Хто є Базарів?» – запитують Кірсанови в Аркадія й чують відповідь: «Нігіліст».

Погляди «нігіліста» і Павла Петровича Кірсанова були зовсім протилежними. З першої ж зустрічі вони відчули друг до друга варожість. Павло Петрович, довідавшись, що Євгеній буде гостювати в них, запитав: «Цей валосатий?» А Базарів увечері помітив Аркадію: «А чудакуватий у тебе дядько». Між ними завжди виникали протиріччя. «У нас ще буде сутичка із цим лікарем, я це передчуваю», – говарить Кірсанов. Давайте ближче познайомимося з головними героями роману. Павло Петрович Кірсанов – син бойоваго генерала 1812 року. Закінчив пажеський корпус. Зовні це людина з гарною особою, юношеськи стрункий. Аристократ, англоман, він був самовпевнений, сам себе балував. Живучи в селі в брата, Павло. Петрович зберіг аристократичні звички (носив англійський костюм і лакові, півчобітки). Базарів – онук дячка, син повітоваго лікаря. У цій людині відчувається сила, енергія. Говарить він «мужнім голосом», ясно й просто. Хода Базарова «тверда й стрімко смілива». У цілому в зовнішності Базарова Тургенєв підкреслює його інтелектуальний початок.

Яке ж світогляд цих героїв роману? Павло Петрович Кірсанов глибоко переконаний, що права на провідне положення в суспільстві аристократи заваювали не походженням, а моральними достоїнствами й справами («Аристократія дала валю Англії й підтримує її»), тобто моральні норми, вироблені аристократами, – опора людської особистості. Кірсанов уважає, що без принципів можуть жити лише аморальні люди. Разом з тим ми бачимо, що принципи Павла Петровича ніяк не співвідносяться з його справами – життя типоваго представника аристократичного суспільства проходить у ледарстві. На відміну від його Базарів приймає тільки те, що корисно («Мені ськажуть справу – я погоджуся». «У теперішній час корисніше всього заперечення – ми заперечуємо»).

Рекомендуем почитать ►
Переказ легенди про золото зернятко істини

Похожие записи


Об авторе: