Фонетичне слово

Як проклітики виступають, як правило, односкладові прийменники й сполучники: на березі; від магазина; із мною; ні ти, ні він; сказав, що всの принのз; і сніг, і вітер. Енклітиками звичайно є односкладові частки: він-те придのт, принеси-ка, вони адже говорили, придのт чи він

Фонетичне слово

Наголос – це ознака знаменного слова в цілому. Звичайно знаменне слово в кожній зі своїх словоформ має один наголос, а службові слова частіше не мають наголосу й разом зі знаменним словом становлять фонетичне слово

Вхідна до складу фонетичного слова ненаголошена словоформа може перебувати або перед ударною словоформою (така ненаголошена словоформа називається проклітикою): вㆃ брата, або після ударної словоформи (така ненаголошена словоформа називається енклітикою): батько б (оте[дㆀзㆃ б]и). Ударна словоформа звичайно є словоформою знаменного слова. При одній і тій же ударній словоформі можуть перебувати й проклітика, і енклітика: на бережок би.

Фонетичне слово – це або одна словоформа, що несе на собі наголос, або сполучення в потоці мовлення ударної словоформи із сусідньою ненаголошеною словоформою (рідше – із двома ненаголошеними словоформами).

У деяких випадках енклітиками можуть ставати й словоформи знаменних слів. Односкладовий прийменник, а також негативна частка не, що передує дієсловам або коротким дієприкметникам, іноді приймають на себе наголос, і тоді наступна далі словоформа виявляється ненаголошеною: на берег, у моря (погоди чекати), на два, по двох, не був, не даний

Фонетичне слово

Наша граматика. § 137

Posted in Разнообразие жанров | Комментарии отключены